Зарікався багато разів не писати пародії, але в чергове не втримався.
(Домінік Арфіст) першоджерело:
Я НІКУДИ...
я нікуди не поспішатиму...
коронований дурня шапкою
я вже встиг усюди і вчасно...
– о! правічне єврейське щастя...
доля стихла... не насміхається...
нитка в голку сама вдягається...
мова ллється міцними винами...
я за пазухою… за спиною...
я співаю а доля слухає
і тепер на холодне дмухає –
береже мене від напасників
і заховує від сучасників...
що нам час? ми щасливі про́стором –
нам що зорями а що росами...
Пародія:
НІКУДИ
Я нічого не вимагатиму
І нікуди не поспішатиму
Зніму кіпу, вдягну корону -
Не АТО тепер — ООСьборона…
Дуля всюди… Ще й насміхається -
На граблі весь час наступається
І за пазухою і на спині... я тату наб'ю:
Рошеніні
Заливаю жах міцними винами,
Про офшор — брехня! Там не винен я!
Наковтаюся - жінка слухає
Ось і ось синяк — вона дмухає.
ДСО не спить від напасників
І заховує від сучасників…
Простір б'є мене довгим костуром
Час прийшов тікать разом з пастором...
Зек втекти хоч міг… хоч до Путіна,
А мені куди? Та пішов ти на… -
Отакий отвіт чую всюди…
Тож піду від вас у нікуди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790064
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2018
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)