В бібліотеці – тисячі книжок,
Є там Шевченко, Максим Рильський…
Та я сьогодні візьму в тім ряду,
Що написав Михайло Коцюбинський.
Високий, лагідний, привітний,
З портрета посміхнувсь до мене квітно
Назавжди душу зворушив,
Глибокий в серці слід лишив.
Читаю про Харитине життя,
Переживаю разом з нею.
Бо їй пшеницю треба жать,
Щоб годувати хвору неню.
Цю добру дівчинку маленьку,
Так жаль стає завжди мені.
Ялинка – Василькова фея.
Являлась навіть уві сні.
А про Остапа й Соломію,
Скільки думок – тривог навіяв.
У плавнях, у циганському шатрі.
Немовби довелося побувать й мені.
Життя змінилось, щастям розцвіло.
Не треба вже серпом у по жати…
Дерзай, твори ти для людей добро,
В чужих краях нам долі не шукати.
1981 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2018
автор: Валентина Рубан