Ой мамо, мамо,
Що ми наробили?
Нащо ми так глечки́ побили?
Втопили острів, просто так...
Я - син інакший,
Ти це знаєш,
Не ідеал, і не брутал,
І не солодкий мед-стожар.
Я не хворію, не страждаю,
Не скиглю вно́чі, засинаю...
Чому все кажеш na odwrot*?
Дитинство мо́є Ти забрала,
Мене Ти зроду проміняла,
Ростила тільки щоб одняти,
Моє Ти право.
Я дякую Тобі за все,
Забудь, і я забуду,
Тобі-мені так боляче тепер,
Ми не кохаємо один-одного.
Давай відпустимо, прошу,
Нам треба вже так відпочинок.
Забудь.
Давай, забудь.
*Na pdwrot - навпаки, усупереч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2018
автор: Костянтин-Болеславович