Хотілось навіки. А ,може, й не треба?
Одного серця в шматочки досить!
Ти став моїм вічноблакитним небом,
Ти став моїм співом багатоголосим...
Ти став моїм словом, моїм мовчанням -
Зворушлива радість усього світу.
Ти став моїм надто болючим прощанням,
Бо ти весь із сонця, із первоцвіту...
Вершина, хоч падаю знову в безодню!
То легко , то знову і знову болить..
Дарунок чи ,може, ти кара Господня?
Померти від щастя , чи з болем прожить?
Хотілось назавжди. Та краще не треба.
Цілую я очі - то все до розлуки.
Ти став моїм вічно блакитним небом
Де я змінила на крила - руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Юлія Ганненко