А, знаєш, думаю я так!
Ніколи не втрачай надію,віру і любов. Чому?
Тому що, не проживеш без цього, надія є завжди, щодня,щосекунди.
Цікаво як?
Не знаєш ти, чи побачиш завтра новий день, але вже маєш плани, якісь справи.
Як просто, та це і є надія!
Щодня ми прагнемо чогось, і мріємо, і йдемо до мети.
Хіба не так? Спитаєте, у чому ж віра?
А в тому,що ми ж не самотні, у нас є друзі, близькі люди, якби не вірили ми їм,
то жили б взагалі? Віра є всюди, і у всіх, щодня нам дозволяє любити,дружити,
загалом ЖИТИ!
Любов - мені здається, що про неї вже безліч слів сказали, якими людські серця покоряли й дивували!
Живімо так,щоб нам хотілось просинатись,сонцю ясному й небу голубому, немов ті діти дивуватись й дивуватись!
Любімо так,щоб нам хотілось забуватись, про все на світі, про справи всі буденні й небуденні!
Чекаймо так,щоб хвилини у думках наших рахувались, щоб навіть у безвихідь ми завжди на краще сподівались!
Дружімо так,щоб все хотілося на світі розказати,секрети потаємні не ховати, віддавати в потребі і час, і відкрите серденько!
Давайте завжди пам'ятати, без надії, ,любові і віри не будемо ми і просинатись, сонцем і небом милуватись...
Тож завжди треба нам надіятись,вірити і ,звісно,любити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787075
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 11.04.2018
автор: Лілія Левицька