Я мав джерело, звідки пив, як поет,
Мій зоряний шлях цілував Водолія…
Де зорі летіли і плакав сонет,
Поет відчував, що його це стихія.
Оте джерело і по - нині в душі,
Десь ділися руки й вуста малинові.
Та погляд її і донині рушій,
Без нього давно я утратив свій спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2018
автор: СЕЛЮК