Дороги - вільні
хоч чудернацькі,
та все ж - вільні
і зненацька
спостерігачі
батальних ситуацій;
під шелест вітру
на гілках дерев - овації,
що пробираються у центр
диспетчеру задач:
в метро,
у залі,
й холі,
а літом град.
Гад посеред моря
закритих книг.
На твоїм тлі
ще залишилась свіжа
ні, не кров,
а стиглий рис.
Мурами, фортецями
скуйовджені думки,
котрі крізь руки затікають
у відлуннощі журби.
Прости.
Сьогодні настрої в людей
давно уже не ті.
Я засинаю,
ти прокидайся
шепотом у один
два
три.
Дороги вільні.
Чуєш?
Можеш йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786566
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2018
автор: Arthur Savchuk