Зустрів я кохану, єдину й жаданну,
Нам зорі світили ночами.
Сховав її місяць за тим небокраєм,
Захмарив стежину між нами.
За тою горою де зірка упала,
Мені лиш лишила бажання.
Ой зіронько ясна, скажи де шукати,
моє незабутнє кохання.
А зорі, мов долі - ясні і прозорі,
Що світять й летять зорепадом.
І стеляться низько у чисту водицю,
За тим небокраєм, за садом.
Стежину я сяйвом тобі простелю,
Скажу лиш тобі таємницю.
Десь там за горою, де дуб з калиною -
Побачиш там чисту криницю.
Там вроду веселка купає щоранку,
Там небу всміхаються зорі.
Живе там кохана, єдина жаданна,
Там ваші з'єднаються долі.
А зорі, мов долі - ясні і прозорі,
Що світять й летять зорепадом.
І стеляться низько у чисту водицю,
За тим небокраєм, за садом.
Руслана Ліщинська-Солецька
3 квітня 2018
ruslana679@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785958
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: Руслана Ліщинська-Солецька