Я без тебе не можу прожити,
Мені важко тобі не дзвонити.
Як образила словом - пробач,
Ти ж людина,не кат,не палач.
Ти людина, яку полюбила,
Чи на осуд людський, чи на гріх.
Перед Богом, людьми завинила?
Знаю точно - не ради утіх.
Тебе бачить - для мене це щастя.
Тебе чути - це радість без меж.
Весь цей час я хотіла і звикла,
Що й для тебе важливо це теж.
Та, на жаль, видно я помилилася.
Хоч повірить боюся - не сила.
Я горіння палкого хотіла,
Й почуттям своїм все загасила.
10.02.2014 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2018
автор: Валентина Рубан