Привіт, як тут поживаєш?
У відповідь мовчання. Де слова?
Печаль у посмішці ховаєш,
Але і з сумом опустилась голова.
Знову він тебе образив,
Вкотре познущався з почуття,
Всю ніч із іншою пролазив,
Для нього ти не більше ніж сміття.
Такий у тебе був він не один.
Слова солодкі влучно говорили,
І стільки просиділа ти годин,
В печалі. Що ж вони зробили?
А ти мовчиш. Гадати тут не треба,
Просто забрали щастя в тебе все,
І заглядаєш вночі в глибини неба,
Питаєш: «За що мені ось це усе?»
Звичайно, ти не заслужила,
Образ, брехні і стільки зрад.
Може десь неправильно вчинила,
Але я точно тут не для порад.
Я сяду поруч, ніжно пригорну,
І заспокою, ніби сон це,
Та посмішку милу поверну,
Засяєш знову моє сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Денис Лучук