Шаленими магістралями мчаться слова,
Загублені історії бються у спину.
І рветься до сонця моя голова,
Сьогодні, будь ласка, мені аспірину.
Запаморочення, здивовані люди,
Уста, що так хочуть сказати щось вслід.
А взавтра мене вже більше не буде,
Розвіється попіл вітром на Схід.
Десь стане похмуро, мені все одно
Не чую я більше неправильних слів.
Життя, одним дублем, трагіче кіно
Із сотнею тисяч забутих вузлів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783488
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 21.03.2018
автор: Зболений