Дивлюся я в твої глибокі очі,
Вони неначе зорі серед ночі.
Не дай мені в них потонути.
Що зі мною? Поможи збагнути...
Затьмарена свідомість ними.
Стою, як дерево серед зими:
Завмерлий, приспаний, мрійливий.
Ти часом мою душу не вкради
Своїми чарами міцними,
Що линуть з оченят красивих:
Заворожливих, блакитних,
І водночас таких м'яких.
Вони бувають інколи сумними,
Але я хочу залишитись з ними
Стояти вічно так щасливий,
І усміхатись особливо.
[b]ℬℭ[/b]
[i]18.02.2018[/i]
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
[b]Вірш №4[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2018
автор: K Λ Е О Δ О Р