Короткі фрази. Так навчив фейсбук.
Чи хто ще там тепер. Бо діти люблять вайбер.
Вставляють смайли, дужки і махання іграшкових рук.
Супутники злетять. І з’явиться новий супер – провайдер …
Заполонив життя скупий стандарт.
Вже на перерві диспути з-за парт.
Буденна хроніка: хто що кому сказав.
Кого образив, бо не відписав …
Задовга книга. Навіть електронна.
Емоцій краще взагалі не помічай.
О третій ночі істота загадкова, сонна
З солодких фото ліпить власний рай.
Що заглибоко, то не варто втрат уваги.
Там, де глибоко, там серйозні противаги.
А так усе стандартна простота.
Як покопатись, глухонімота.
Вривається в фейсбук щось чужорідне.
То тут, то там вплітаються вірші.
Тут звикли ні про що. А раптом рідне.
Глумиться хтось, бо не про бариші.
Байдужі фото розкошей й реклама.
Байдужа вдавана нещира мелодрама.
Байдужа злість, розкидана одна на всіх.
Байдуже, що раптово іншість стала гріх.
Серед десятків тисяч хтось шукає рідне.
Таке знайти – то рідкість. Дуже часто пізно.
Вітрам безглуздя на поталу ніжність.
На сцену увірвалась юна непокірність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781475
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2018
автор: Дружня рука