Мене якось питали, чого я шукаю?
Не беру від життя що є, вибираю
Мене якось вважали занадто примхливою
А я хотіла бути насправді щасливою
Вже давно б могла закинути усі принципи
Народити дітей. Трьох навіть. Знову в принципі
Готувати борщ чоловіку напевно коханому
Бути виправданою жінкою - бо мамою
Вже могла б ходити з продуктами і в садки
Пекти кекси, торти, смачні пироги
І щоранку готувати свіжі чисті сорочки
І вплітати стрічки у волосся дочки
Цілувати цю донечку, як наймолодшу
І безмежно любити свого синочка
Жити цими двома і їхніми перемогами
Бути терплячою, а часом - з вимогами
І це був би насправді хороших варіант
Ідеальний чоловік - це в майбутнє гарант
Люблячий, ніжний і до болю надійний
Він був би вірний, простий і сильний
Він був би тим кого все життя варто було б чекати
Любити, підтримувати, без "але" поважати
Він був би тим - хто чи не найкращий у світі
Бо від таких завжди найкращі діти
Я зустріла би старість у теплі та комфорті
Приходили б діти, онуки, гості
І якимось вечором, в ті вже останні дні
Я подумала б.. "Ти ж хотіла сказати "ні"...
...Ти ж насправді хотіла з іншим отак сидіти,
Тримати руку, ростити діти.
Ти ж його по суті зажди чекала.
Лиш про нього юною все писала.."
Я б подумала тільки: "Ти вже стала старою, сивою
А не навчилась вже бути щиро щасливою..."
Отак було б все. Гарно в моїй сім'ї
Було б. А я відповіла - ні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781078
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2018
автор: Amaranta