Деінде сніг лежить. Вразливий,
без лютого морозних пліч,
в обіймах весняно́ї зливи
розтане за одну лиш ніч.
По сніжній юшці міжсезоння
чи то Зима?.. – ні, вже Весна,
чалапає, немов спросоння,
іще безбарвна і пісна.
Та лиш пригріє промінь сонця,
як струсить зимне мрево світ,
і у проталинах-віконцях
всміхнеться синню первоцвіт.
У царстві темному підсніжнім
вже Березень збудив життя,
що вихлюпне цвітінням ніжним
й прискорить нам серцебиття.
Ще трішки, крапельку терпіння,
і станеться, неначе в сні,
п'янке природи воскресіння.
І світ зітхне: "Віват Весні!"
7.03.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Світлана Моренець