Перше березня і завірюха (акро)

[b]П[/b]ерше  березня  і  завірюха,
[b]Е[/b]кс-Зима  ще  не  стала  минулим.
[b]Р[/b]озгулялась  й  нікого  не  слуха,
[b]Ш[/b]аль  дарує  деревам  заснулим.
[b]Е[/b]ксцентрична  Зима  наостанок,

[b]Б[/b]о  ще  сили  є,  щоб  погуляти.
[b]Е[/b]нергійна,  грайлива  і  в  танок
[b]Р[/b]азом  з  березнем  йде  покружляти.
[b]Е[/b]й,  дивися,  як  гарно  нам,  Весно!
[b]З[/b]акохалися  ми,  ніби  вперше,
[b]Н[/b]ам  в  засніженім  полі  так  весело  —
[b]Я[/b]  і  душу  віддам  йому,  й  серце.

[b]І  [/b]вміхнулась  Весна:  тішся,  Зимо,

[b]З[/b]аблукав  красень-Березень,  знаю.
[b]А[/b]  кохання  ж  бо  наше  незримо
[b]В[/b]слід  за  мною  іде,  поспішає.
[b]І[/b]  відчує  його  мій  коханий,
[b]Р[/b]аптом  холодно  стане  з  тобою.
[b]Ю[/b]ний  Березень  в  біле  убраний
[b]Х[/b]вацько  піде,  щоб  стрітись  зі  мною.
[b]А[/b]  ти,  Зимонько,  йди  вже  додому.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780117
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Радченко