Джузеппе Верді, Аттіла: Дія 2, сцени 1-5

Дія  друга
Сцена  перша
Табір  Еціо.  Вдалині  видніється  Велике  Місто  на  семи  пагорбах.  
Еціо  сам.  Він,  розгніваний,  тримає  в  руках  розгорнутий  сувій  паперу.

ЕЦІО
«З  гунами  мир  вже.  До  Риму,
Еціо,  швидше  вертайся...  Велить  тобі  
Валентиніан.»
Велить  він!..Подібним  чином,
вінценосне  дитя,  кличеш  мене  ти?..
Наче  злякались  варварів  наші  
римські  загони!..  Цей  гордий
бувалий  воїн  перед  боягузом  
зігнеться  й  буде  для  коханки  слугою?
Побачимо...  Бо  він  належить  силам,
чиї  святі  потуги
вітчизну  піднесуть  із  дна  наруги!

Може  з  вершин  немеркнучих
прийдуть  у  славі  вічній
предки,  як  тіні  привидів,  
 в  ці  дні  для  Риму  трагічні!
Звідтіль  орел  нескорений
у  всесвіт  полетів...
Ах,  трупом  став  Рим  огидливим,
хто  б  упізнать  (упізнать)  схотів?
Трупом  Рим  став  огидливим,
хто  б  упізнать  схотів?
Трупом  Рим  став  огидливим,
хто  б  упізнать  (упізнать)  схотів?
Хто  б  упізнать  схотів?
Трупом  Рим  став  огидливим,
хто  б  упізнать  схотів?

Хто  йде?

Сцена  друга
Декілька  римських  воїнів  ведуть  групу  
рабів  Аттіли.

ХОР
З  рабами  для  Еціо
Аттіла  шле  привіт.
Хоче  щоб  з  ним  домовились
Еціо  і  почту  цвіт.  

ЕЦІО
Вийдіть!
Скоро  у  бій  вже  йдемо.

Сцена  третя
Один  з  рабів,  що  виходять,  залишився.  
Це  Форесто.

ЕЦІО
Що  хочеш  ти?

ФОРЕСТО
Еціо,  твоя  лиш  сила
може  нам  помогти.

ЕЦІО
(здивовано)
Що  хочеш?  Хто  ти  такий?

ФОРЕСТО
Знати  не  так  важливо;
Цей  варвар  нечестивий
нині  не  буде  жить.

ЕЦІО
Що  кажеш?

ФОРЕСТО
Тож  маєш  справу
спішну  ти  завершить.

ЕЦІО
Як  це?

ФОРЕСТО
Хай  до  знаку  будуть
римські  війська  готові.
Як  на  горі  побачать
вогонь,  що  засія,
хай    звірами,  раптово,
мчать  на  бентежну  зграю!
Вже  йду...  вже  йду...

ЕЦІО
Це  не  приймаю  –
сам  діять  буду  я.

(Форесто  поспіхом  виходить)

Сцена  четверта
Еціо  сам

ЕЦІО
Жереб  мій  тягну  я  сміло  –
вже  готовий  війну  почати,
а  здолає  сила,
то  впаду  у  славі  я.
Більш  вітчизну  не  вітати,
біль  мої  шматує  груди,
там  за  мною  плакать  буде
вся  Італія  моя.
Там  за  мною  плакать  буде
вся  Італія  моя.
Так,  вся  Італія  моя.
вся  Італія  моя.
Жереб  мій  тягну  я  сміло  –
вже  готовий  війну  почати,
а  якщо  здолає  сила,
то  впаду  у  славі  я.
Більш  вітчизну  не  вітати,
біль  мої  шматує  груди,
там  за  мною  плакать  буде
вся  Італія  моя.
Там  за  мною  плакать  буде
вся  Італія  моя.
Так,  вся  Італія  моя.
вся  Італія  моя.
Плакать  буде  вся  Італія  моя.
Плакать  буде  вся  Італія  моя.
Там  моя!  Там  моя!  Там  моя!

Сцена  п’ята
Табір  Аттіли  (як  і  в  першій  дії),  приготовлений  до  урочистої  учти.  
Ніч  яскраво  освітлена  великою  кількістю  вогнів,  що  вириваються  
з  товстих,  спеціально  підготовлених,  дубових  колод.  Гуни,  остґоти,  
герули  і  всі  інші.  Воїни  співають.    Аттіла,  що  сидів  між  друїдами,  
жрицями,  полководцями  і  вождями,  йде  зайняти  своє  місце.  
Поруч  Одабелла  в  одязі  амазонки.

ХОР
Весь  небосхил  піднятий  ,
в  ворога  край  узятий,
повітря,  що  сяє  –  
це  Аттіла  (Аттіла)  все  має.
Хай  радість  чаш  налитих
тепер  іде  усюди;
(Хай  радість  чаш  налитих
тепер  іде  усюди;)
Від  ворогів  убитих
радіти    завтра  будем.
(Від  ворогів  убитих
радіти    завтра  будем.
Радіти  будем.)

(Звук  труби  оголошує  прибуття  
римських  царедворців  у  супроводі  Ульдіно.    
Входить  Еціо  зі  свитою.
Ульдіно  та    Форесто,  котрий  знову  в  одязі
воїна  змішався  з  натовпом)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775703
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.02.2018
автор: Валерій Яковчук