Пірну в постіль, мов у купіль.
До теплої спини притиснусь, мов дитина
І буду слухати, як виє заметіль
І вічністю нехай стає година.
Спи, найдорожче моє «я» –
до твого серця мовчки притулюся.
Не просинайся, це частиночка твоя.
Лишитись осторонь, як смерті я боюся.
Дорослішають діти, йдуть роки,
А ми вертаємо поволі до колиски.
Безсонні ночі, труднощі даються нам взнаки,
І ми стаємо, як ніколи, близькі.
Ми не шукаємо недоліків, бо їх нема.
Ми не стараємося виглядати краще,
Бо ти – один такий, для тебе я – одна.
Не пожалкує доля, що з’єднала нас – нізащо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2018
автор: Лариса Чорноус