Непосида вітерець
Мчав додому навпростець,
Стрів кульбабку білощоку:
Невеселу, одиноку...
Став кульбабку він питати:
— Чом стоїш сумна така ти?
Та ж йому відповідає:
— Друзів, родичів не маю.
Всі — гуртом. От дивина:
Лише я, чомусь, одна!
Вітер щиро засміявся,
На гіллячках погойдався,
Шапку їй зірвав грайливо,
Закричав: «Чекай на диво!»
І поніс її пухнату
Понад лугом, біля хати.
Не зогледілась кульбабка,
Як гайнула з вітром шапка.
Та не плаче гірко квітка,
Непокрита що голівка,
Бо із вітром швидкокрилим
Десь узявся жовтий килим.
А ви можете, малята,
Що за килим відгадати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774204
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 30.01.2018
автор: BeZodnia