Полинні гори. У снігах вершини.
Гойдає небо синю голубінь,
І розбігаються кудись хмарини,
Додолу кидають в мережках тінь.
Напевно, в «хованки» загрались з сонцем —
Їм перемоги захотілось вмить.
Сяйливе зиркає в земне віконце,
І пісня неба радо жебонить.
Пташиною літає у міжгір’ях,
Веселкою щебече щось струмку,
Який полоще пуховик із пір’я,
Мелодію виводить гомінку.
І розлітаються душевні ноти —
В ущелинах збагачується звук.
Так небо віддає свої щедроти —
Рятує землю від нудьги, розпук.
26/01/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: Lana P.