Очі як очі...день як учора....
Сонце прокинулось за хмару зайшло...
По небу побавилось крапель напилося,
І тихо за обрій спати пішло.
Вітер як вітер, спини цілує…
Волосся розносить по різні боки.
Квантові хвилі по листям групує,
Б'ється і гладить і знов навпаки…
День як учора та очі втомились!
Спини болять від приливних вітрів…
Пальці торкатись до сонця втомились
Це битись об листя буденність вітрів.
Щось варто змінити…Сісти на стежку…
Ноги жаліти чи знов у біги?
Кажуть дорогу шукати полегшу,
Та як же шукати, коли тунель в нікуди?!
Небо у тінях,серце в приливах..
Знову вирує колапс думок...
Знов парадокс у вже звичних курсивах!
Розум поставив не логічний замок…
Бавиться серце почутим сердито…
Розум не може вкотре боротись.
Кажуть у клітку його посадити.
Та ні це безглуздя,безглуздям укрите…
Віри не ймеш і плинеш у плинність...
Очі злипаються і бачать вже сни.
Стан гоноровості власної повісті…..
Відповідь є та як вірну знайти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770599
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 10.01.2018
автор: Ірина Олійник