Закриєш очі…
Білі пелюстки
спливуть над елементами декору.
Зійти з картин від доторку руки.
Розтанути
в півтінях коридору.
В півтемряві…
Під золотом прикрас
розпізнавати призабуті шрами.
То вже не сни. То надчутливий час
так грається
з чужими іменами.
З теплом очей…
Із холодом образ,
що зникнуть разом з талою водою.
… коли боги заступляться за нас,
лише тоді
ми станемо собою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2017
автор: гостя