КРЕМЕНЕЦЬ ЧЕРЕЗ 100 РОКІВ…

КРЕМЕНЕЦЬ  ЧЕРЕЗ  100  РОКІВ…

Автор:  ©Мирослава  САВЕЛІЙ

Сьогодні  на  календарі  2115  рік…  Здається,  ніби  то  вчора  народилася…  Ніби  вчора  були  перші  кроки…  Може  я  ще  не  прокинулася?..  −  подумала  кременчанка  дивлячись  у  безхмарне  небо.  А  за  вікном  багатомільйонного    Кременця  вирувало  життя.  

−  Сьогодні  1  січня  на  календарі!  Як  це  прекрасно  відпочити:  не  потрібно  піднімати  у  небо  автовертоліт,  або  як  його  ще  ми  ласкаво  називаємо  «аверті»,  не  потрібно  проживати  день  в  режимі  «нон-стоп»…  О,  завтра  у  мене    День  народження  –  зберуться  родина,  друзі,  колеги  за  одним  столом…  Вітатимуть  із  100-літнім  ювілеєм…  Як  чудово  жити  і  не    хвилюватися…  Не  хвилюватися  за    власну  зовнішність,  прийнявши  1  пігулку  «Краси»  раз  на  10  років…  Та  й    ціна    прийнятна  –  якихось  там  1000  у.о.,  при  чому  як  зарплата  у  мене  100000000  $.  Це  –  середній  достаток.  За  теперішніми  мірками  я  можу  жити,  де  забажаю  та  мати  усе,  що  не  заборонено.  

Як  класно    жити    саме  в  Кременці,  серці  Європи,  де  поєднання  сучасних  технологій  та  магія  невимовної  природної  краси  гірських  хребтів  та  цвітіння  екзотики  квітів  та  трав,  дерев  та  кущів  ботсаду…  Як  приємно  пройтися  вуличками,  де  колись  ходив  Шевченко  Тарас,  де  була  Леся  Українка,  де  працював  Віллібальд  Бессер  та  Гуго  Колонтай,  де    безліч    талановитих  людей  жили  та  творили  в  ім’я  майбутнього  України,  країни  з  якою  рахуються,  у  якої  запитують,  у  якій  мріють  жити    люди    чи  не  з  усіх  куточків  світу!..  Як  прекрасно!

Як  прекрасно  коли  історія  переплітається  із  сучасністю,  новітні  технології  із  цілком  архаїчним  та  дарами  природи  й  витонченими  інноваціями  сільськогосподарського  та  індустріально  розвиненого  штату  Тернопілля,  а  людська  сутністю  набула  обрисів  досконалості…

Дзвінок  на  віртуфон.  Кремезний  парубок,  і  разом  законний  чоловік,  як  живий,  постав  перед  Калиною.  Так  це  надсучасна  реальність.

−  Привіт,  Калино-Вікторіє!

−  Привіт,  Жасміне-Святославе!  Чим  займаєшся?..

−  Та  ось  міркую,  чим  зайнятися:  сходити  в  Кременецькі  гори  та  покататися  на  лижах,  що  навіть  кращі,  як  на  мене  за  швейцарські  Альпи  чи  відправитися  на  концерт  тарант-шоу  «Україна  має  талант»?  Що  підкажеш?

−  В  мене  є  краща  пропозиція,  −  посміхнувся  Жасмін-Святослав  та  поцілував  руку  калині-Вікторії.  –  Ходімо  разом  на  «Айк-фест  джаз»  до  «Мельдіві-зал»,  що  на  Цукровому  кварталі.

−  Чудова  думка!  Прекрасна  ідея!

−  Маєш  пів  години  на  приготування.  Я  залечу  за  тобою  своєю  «конячкою»  аверті  «Kremenets  Action  5».  До  речі,  це  остання  данина  моді  та  конструкторська  розробка  Андрія-Нарцис  Іваненко.  Я  пишаюся,  що    ще    студентом  він    робить  такі  успіхи  і  при  чому  на  нашій  Alma  Mater  −  Кременецькому  університеті  майбутнього  та  інновацій  та  працює  у  моєму  міжнародному  холдингу  «Kremenets  the  Best-Бона  місто».

−  Ну  й  ти  хвалько!..

−  Знаю…  та    що  правда  то  не  гріх  і  похизуватися  перед  моєю  коханою,  чи  не  так?..

−  Звісно,  моє  серденько,  моє  щастя…

−  Перепрошую,  Амелія-Троянда  на  іншій  віртлінії…  Маю    прийняти  виклик.

−  Так,  звісно,  моя  сутність,  мій  ранок  і  мій  вечір,  сонячний  промінчик  та  красунечка  Калино-Вікторіє  –  приймай  дзвінок  від  нашої  донечки.

−  Мамо,  я  на  остові  з  друзями.  В  нас  світить  сонечко,  тепло  та  чудово…  Дісталися    морем  швидко  –  за    півгодини.  Кариби  мене  надихають  та  водночас  змушують    сумувати    за  Кременцем…

−  Але  ж  це  ненадовго…  За  тиждень  повернешся,  горно  відпочинеш  і  знову  гратимеш  у  серіалі,  що    сподіваюся  отримає  Оскар.  Режисер,  сам  знаєш,  наш  кременчанин,  у  якого  3  Оскари  у  кишені…  і  це  ще  не  весь  перелік  його  зіркових  перемог…

−  Дякую  мамо  за  підтримку!  Я    тебе    люблю!  Ти  –  найкраща!  Татові  передай  вітання  і  сходіть  на    побачення,  адже  це  так    модно  і  прекрасно  ходити  на    побачення  і  бути  у  шлюбі,  жити  то    разом,  то    окремо  та  кохати,  по-кременецьки:  пристрасно  та  взаємно,  ніжно  та  витончено  водночас!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: Мирослава Савелій