Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
Завтра – майбутнє, а вчора – минуле.
сумно стою в перехресті доріг.
Падає листя, падає листя,
все поглинає дощу пелена.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
скроні гаптує мені сивина.
Тільки учора з любов’ю земною
стрілись, несміло ступивши у світ,
та вже сьогодні у нас за спиною
плетиво років із весен і літ.
Падає листя, падає листя,
все поглинає дощу пелена.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
скроні гаптує мені сивина.
Лиш зупинились і знову в дорогу,
тільки спочили і знов таки путь.
Що буде завтра – відомо лиш Богу,
але учора уже не вернуть.
Падає листя, падає листя.
Вулиці вкрив непроглядний туман.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
осінь холодна, та ще не зима.
Падає листя, осінь вже в місті,
осінь холодна, та все ж не зима!
14.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765950
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2017
автор: Олександр Мачула