Світлі спогади легко і ніжно
Огортають знайомим теплом...
Друге грудня — далеке й невтішне,
Плаче серце і ніч за вікном.
Сторінки перелистує пам'ять,
Перечитує їх знову й знов.
Із світлини всміхається мама...
Ось й сімнадцятий грудень прийшов.
Так багато часу вже пробігло,
А здається... лиш вчора за двір
Вийшла мама і в вічності зникла,
Серце й досі шепоче: "Не вір,
Що забула вона все на світі,
Пам'ятає й приходить у сни.
І співа колискові їй вітер...
І нема даті цій давнини".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763513
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Радченко