І пожити б іще, та життя вже пройщло
І у серці моїм давно осінь глибока
Вже зманили мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи ненароком.
Я до лікаря йшов - не беруть на війну
А солдатикам цим би ще жити і жити.
От себе я якраз не знайду, не збагну,
Не помітять – убитий , не вбитий
Знав би ліки душі - все б безслідно пройшло.
Від щоденних новин тільки супляться брови…
І все кличуть мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи до Покрови…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Валентин Довбиш