Лиш трепетні пальці до струн доторкнулись,
І зринула пісня з грудей молодих.
Разом загули, заспівали бандури,
Наповнений зал зачудовано стих.
З трьох шкіл музикальних у цьому концерті
Вшановують пам’ять митця-кобзаря.
Вирують пісні в чарівній круговерті,
Майбутнього злету розквітла зоря.
Видзвонюють ніжно настроєні струни,
Барвисті стрічки на голівках дівчат,
А їх голоси, ще незаймано юні,
Немовби струмочки прекрасно звучать.
Вбивали кати нашу пісню крилату.
Когорта митців в сиру землю лягла.
Гадалось вождям від московського «брата»,
Що пам'ять народу спалили до тла.
Та ж ні, - не вдалося! Живе наша совість,
Живе наша пісня і правда живе!
Ще буде прекрасна майбутнього повість,
Бо слава про нас понад світом пливе.
Не кожній з дівчат слава сцени судилась…
Життя є життя, та казатиму знов:
Вони не забудуть пісенне розкрилля
І в гени нащадкам вкладуть цю любов.
Щоб наче птахи над роздоллям діброви,
Злітали мелодії з вуст молодих,
Про карії очі та чорнії брови
І як неможливо прожити без них.
26.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: dovgiy