Відлистопадились дерева,
У чорні мантії вдяглись.
Красуня осінь-королева
Зібралась знову, як колись,
До грудня, у холодну пору,
Щоб заховатись у снігах?
Мороз плітки кував знадвору,
Що розчинилась у сльозах
Її невидима постава, —
Заскреготів, аж побілів.
Осіння мандрівниця брава
Десь заховалась поміж снів.
Не повернути осінь веснам,
Не наздогнати всім вітрам,
Коли остання крига скресла, —
Не віднайти загубу й там.
Вона з’являється завчасно,
У певну пору, як завжди.
Відшелестить і раптом згасне,
Прикривши листячком сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Lana P.