Одного разу правнучок Артемка з татом і мамою, Андрієм і Аньою, поїхав погостювати до маминих батьків. З дідусем Сергієм і бабусею Світланою проживав старший мамин брат, Сашко.День пробіг швидко в звичайних домашніх клопотах. Ввечері бабуся занесла
випраний одяг і білизну, почала складати, а шкарпетки забрав дідусь і поніс в свою спальню, щоб спарувати і скласти в нижній ящик шафи. В цей час до батьківської спальні зайшов Сашко і запитав батька: «А де мої шкарпетки?Ти що, знову забрав всі собі?». Батько розізлився, вигріб з ящика всі шкарпетки і кинув їх на ліжко. І почалося: кожний вибирав свої; голосно розмовляли, переходячи на крик; вихоплювали шкарпетки один в одного. Бабуся, Аня і Андрій мовчки, всміхаючись, дивилися на них. А маленький Артемка, йому було тільки один рік і два місяці, стояв на порозі і здивовано, широко розкритими очима, дивився на діда і дядька. Пройшло хвилин десять і раптом Артемка розвернувся і побіг в дядькову спальню. Через деякий час він вибіг зі спальні, несучи в ручці шкарпетку. Підбіг до діда Сергія, який його не помічав, бо був дуже заклопотаний, посмикав за штанину і сказав: «Дєдя,на!». Дід розігнувся, став, мов вкопаний і не розуміючи, дивився на онука. Артемка усміхнувся і знову сказав: « Дєдя, на!».Дід переглянувся з дядьком Сашком, знітився і всміхнувся. Шкарпетки через хвилину були перебрані, дід взяв онука на руки, поцілував і сказав: «Справжній сімейний дипломат — так швидко, без крику, вирішив нашу проблему».
Ось тобі й маємо: «Що старе, що мале». В цьому випадку це прислів'я не спрацювало. Мале виявилося розумнішим. Так можливо нам всім треба хоча б іноді прислухатися до дітей?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759886
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.11.2017
автор: Радченко