Хто жив в війну в Донбасі,
У пам’яті привіз,
Як найнята зараза
Топила в морі сліз
Людей, що довіряли
Російським псевдо-ЗМІ,
Слухняно козиряли,
Жили, мов у тюрмі.
Тепер там плач і стогін –
То голоси війни.
Чи чути їх в Ростові?
Чи гірко від вини,
Що кров’ю Україна
Вмивається щодня,
Й Донбас – тепер руїна,
Велика й не одна?
Роздроблює каміння
Там смертоносний «град»,
Осколки, кулі, міни
І звуки канонад…
Там чорні діри-вікна
Благають небеса:
«Краще б сади тут квітли
Й купала їх роса.»
Зима вже на порозі,
Та чи схолоне Схід?
Народ живе в тривозі:
Невже не вплине світ?!
22.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759182
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2017
автор: Ганна Верес