[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSsVfvTDB35z5Dgxw1ctDtqkXAKVxpAiovWZwjQBYRr22gw5bWHqw[/img]
[color="#520c3e"]Ледь гріє сонце й зовсім маліє день,
Промінчик нишпорить десь по закутках.
Давно дістала осінь фарби з кишень,
Узори вміло виводить на листках.
В рудий каштани вбрались на алеях.
Лише тополь ще не торкнулась осінь.
Стоять стрункі і зовсім ще зелені,
Мов збляклу неба підпирають просинь.
В зажурі тихій сад старий дрімає.
Йому так жаль згасаючого літа.
Останнє листя вітер злий зриває,
Тепер чим душу в холод буде гріти?...
А небо сіре вже дощами плаче,
Сльота осіння всім днями докуча.
Зима до нас на білім коні скаче,
І снігом раптом сипне із-за плеча.
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2017
автор: Ніна-Марія