Холодний вітер жартівник
Сюди – туди ганяє мряку
А горобці із переляку
Під стріху та ані чирик.
На вулиці а ні душі.
Лиш мурі хмари волохаті,
А я біля вікна у хаті
Сиджу та і складую вірші.
Як прийдуть Муза та Пегас
Тоді безсонними ночами
Частенько так, поміж роками
В минуле шастаю щораз.
І повертаюсь знову й знов
У ті казкові, дивні ночі
Де чарівні дівочі очі
І солов’ї в нічний покров.
А ще буває раз у раз,
Коли у дитинство завітаю
то все на с віті забуваю
Бо стане радісно відраз.
Бо там ми грали у квача
В садок колгоспний учащали,
З рогатки в горобців стріляли
До смерку буцали м’яча.
Бо там черешня під вікном
Там, молоді ще, мама й тато
Двір споришевий, рідна хата
Брати і сестри всі гуртом.
Жаль тільки часу вже в обріз
А старість шарудить літами,
та вже й не ті кардіограми,
та й болячок на цілий віз.
А я все пруся на узвіз
Та він здається вже горою
Тягну на нього за собою
Буття жебрацького той віз.
Надіюся тому і прусь.
Мо кращу долю там застану?
Яка ж вона? Хоч оком гляну.
Та ні. Мабуть що не діждусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2017
автор: євген уткін