шахівниця «день/ніч» поступається правилом гри:
«не шкодуй ні за чим, ні за ким: все відходить»
крізь порожню оселю ця осінь з вікОн горить
я мовчу і до мене мовчать і стільці, і сходи...
кожна виїмка, вигини, сповнені звичок простих
і маршрути кімнатні у пам'яті вицвіли чисто
ти приходь, який є, як зібрався, який вже встиг
і повторюй на біс силует свій в своєму кріслі
стисни видих і зойк, і ключиці до болю в обіймах
будь як поштовх, який дозволяє безкрилим небо
це так втомлює: жити у чАсу в боргу, у приймах,
де бракує синкоп, завмирань і тепла з-під ребер
рідним запахом будь, що у шалику жив, в коридорі
стань тим порухом тіні, яку не вловила над ліжком.
у безмежжі квартири, в долоні у світу – будь Домом
бо його в моїх стінах без тебе лишилось так трішки...
28/09/17 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752789
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Рені