[b]У[/b] погляді твоїм осінній вечір,
[b]П[/b]ечаль живе у погляді твоїм.
[b]О[/b]сь знов старі перебираєш речі,
[b]Г[/b]овориш щось тихенько сам собі.
[b]Л[/b]укавиш усміхаючись, я ж бачу,
[b]Я[/b]к душу крають сумнівів ножі
[b]Д[/b]о болю, що й мені болить тим паче
[b]І[/b] я не можу ради дать тобі.
[b]Т[/b]и знов передивляєшся світлини,
[b]В[/b] них хочеш відповідь якусь знайти.
[b]О[/b]двічне, як наш світ: Чому? Сумними
[b]Ї[/b]ї очима знов хворієш ти.
[b]М[/b]абуть, і сам ти не чекав, що знову
[b]О[/b]звуться спогади в осінні дні —
[b]С[/b]он приведе на вулицю знайому
[b]І[/b] підеш ти на встріч своїй весні.
[b]Н[/b]азустріч дівчинка до тебе бігла,
[b]Н[/b]емов і не було минулих літ
[b]І[/b] квіткою кохання враз розквітло,
[b]Й[/b]ому всміхався щиро цілий світ.
[b]"В[/b]се залишилось в сні, — мені сказав ти —
[b]Е[/b]моції і почуття такі живі!
[b]Ч[/b]ому минуле легко може вкрасти
[b]І[/b] легко повернути все, але ві сні?"
[b]Р[/b]евную до минулого тебе? Та, ні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Радченко