Зустрілася радість у добру годину,
Коли безнадія сягнула чола.
У небі зійшлися дві світлі хмарини,
Веселка з Дніпра життєдайність пила.
Не встигла притихла душа здивуватись,
Як щастя за руку люб’язно взяло
І піснею стало її чарувати,
Неначе на гору високу звело.
А серце, немов дитинча, засміялось,
Адже не боїться воно висоти.
Відразу собі милозвучно зізналось:
Кохання моє незрадливе – це ти.
З тобою безстрашно піду на край світу
І дійсно повірю, що є земний рай.
Любов промениста - мов сонячне літо,
В якому співає живий квітограй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2017
автор: Дніпрянка