Зповзти по стінці. Задушити крик
Душі до краплі й почати спочатку.
Зліпити насінину віри з крихт,
Що між лушпинням кинуті на згадку.
І зрозуміти:виправить все мить,
Та зустріч, де мене чекати будеш.
Ти обіймеш. І більше не болить.
Бо ти мене не втратиш й не загубиш.
Так закохатись, щоби із душі
Зповзла старенька шкіра ніби атом.
Ти присвятиш мені свої вірші?..
Ти будеш дарувати таке свято?..
І пожаліти, що одне життя
Дав Бог мені,коли тебе зустріла.
Ти мене кутав як мале дитя
В свої обійми і у своє тіло...
О, мій Господь... Я знов збожеволіла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2017
автор: Відочка Вансель