я – чорна кішка
в темній кімнаті,
та кажуть люди –
мене тут нема:
безглуздя масове
сліпого натовпу –
острог для правди,
допр і тюрма
я чорна кішка
у власній хаті,
в темній кімнаті,
я – є, і певна себе сама:
дрімаю нишком
в кутку на ліжку
і чую – кажуть – мене нема…
…як око зряче –
окремо бачить:
де чорна кішка,
а де пітьма;
сліпці ж окаті
люто товкмачать,
що у кімнаті
мене нема
…
щодо моралі – усе просто:
заперечувати живе –
відбирати у нього
життєвий простір,
у могилу живцем
закопувати язиками…
а
відкинутий будівниками
дикий камінь –
став основою нового Храму
29.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
Рубрика: Нарис
дата надходження 08.08.2017
автор: Валя Савелюк