Коктейльний обрій заходосонячний
Туман над берегом закрався в ліс...
Пейзаж у всій красі, мені безпомічній,
Що ти розкажеш вітром, що приніс?
Чи виглядала ти, заграво сонячна,
Як я тебе, в обрамі шибки склопакетної?
Як я молилася на тебе ідолопоклонячно!
Немов сам Бог там вимагав відвертої
молитви... подумки, з душі... про заповітнійше.
Ця веселкова барва горизонту -
мов колір ока Божого, що найпильніше
вдивляється в добра і зла пунктирну фронту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745023
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2017
автор: Яна Бім