Ой, ромашки, ромашки, ромашечки,
Квітнуть в лузі за тихим селом.
Вітром гнані хлюпочуться хвилечки,
В ставі їх розглядають бочком.
І вербичка до них нахилилася,
Одиноко стоїть на горбку.
Ніч кохання чарівна приснилася,
Ті б зітхання відчуть на яву.
І забутись, що в доленьки крайня я,
Відволожити душу й вуста.
Впала із неба росиця лиш рання,
А ще пісня гучна солов’я.
А ромашки цвітуть, обіймаються,
Усміхаються сонечком всім.
Тим, хто у парі і тим, хто мається,
Серцем милим, таким золотим.
04.08.17
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: Валентина Ланевич