Коли в серці твоїм оселяється сум,
Огортає тривогою збуджену душу.
Тіло раптом пронизує холоду струм,
Не впускай у думки неприкаяну скруту.
Усміхнися до сонця в новім теплім дні,
Вітру навстріч підстав у обійми обличчя.
Прожени геть проблеми, оті, навісні,
Нехай лихо само у куті чистім злиться.
Вийди в степ чи у поле, у гай, що шумить,
Єством злийся із ними, відчуй благодаття.
Віддай морю чи горам, усе що болить
І вогонь запали, як жертовне багаття.
02.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2017
автор: Валентина Ланевич