Чумацький шлях здавався колоском,
Був довжиною майже в три октави.
А кожна зірка виткана жовтком,
Нам диктувала розпочаті справи.
Єднали нас – поля і небеса,
Кожна зернина в полі - наче зірка…
Яка ж буває на землі краса,
Коли з небес ми чуєм слово: - «Гірко!».
Земля жива, тож бережіть її,
Не варто грати в «пужмарки» з зірками…
Хоч у людей є жало від змії,
Та Бог змінити може все руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743640
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2017
автор: Віталій Назарук