п о д р у з і
#зачаркоючаю
Знаєш, мила, ніжна, він таки найкращий,
Бо його колись любила ти.
Весну дарувала, пам’ятаєш,
Він тоді хмелів лише з весни.
Знаєш, чиста, світла, не втримала,
Птаха з чорними крильми розлук,
Відпускала, волю дарувала –
Після цього вже не п’ють із рук.
І хоч він найкращий, дивовижна,
Не шукатиме, бо в серці вже не ти...
Залишилась радість білосніжна,
І цей опік в серці ти забудь, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: Яна Бім