Чом тиняєшся поміж люддя,
Покриткою в благій свитині?
Ноги колеш об тверде груддя,
Піт холодний по мокрій спині.
Благо прісне збираєш ношно,
Правда плаче, де слід кривавий.
Та не відступиш, це вже точно,
В цім житті ти не ради слави.
В пучці пальців любов до Бога,
Щастя ближньому в нього просиш.
Щось змінити дається спроба,
Доки хрест твій не вкрили роси.
Серце б’ється в шаленім темпі,
Ти - поет і слова рядками.
Птаха вільна у звучнім штампі,
Не прибити душу цвяхами.
29.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: Валентина Ланевич