Не збайдужіло серце, о,- ні!
Хоч вже очі, як перше – не плачуть.
Гинуть хлопці на клятій війні,
Душі линуть у небо, юначі.
Їм услід наші душі ячать
Перегудом прощального дзвону,
Матері тужним плачем кричать
При незмірній біді похорону.
Води часу невпинно течуть
Із собою в минуле уносять
Оцієї доби каламуть
І снарядом розірвану просинь.
Клаптик неба в солдатських очах
Згаснув іскрою світла, раптово.
На усміхнених досі вустах
Добре слово запінилось кров’ю.
Він якраз на світлину дививсь,
Звідки мама йому усміхалась
Поруч братик малий прихиливсь
І сестричка рукою махала.
На цю осінь додому прийде.
Так гадалось оцьому солдату
Через день сумна звістка гряде
Буревієм біди в його хату.
Не гуляти громаді села
На його голубинім весіллі,
У дівчини, що вірно ждала,
Будуть коси русяві і… білі.
Бо ж далися взнаки, аж тепер
Незабутні, мов крадені ночі,
Коли милий, щасливий сапер
Цілував її сяючі очі.
Коли жадібно пестив тоді
Її стан, її стегна і груди…
Не повторяться дні золоті,
Тільки плід тих ночей в неї буде.
Відгримить побратимський салют,
Наречуть на прощання Героєм,
Й далі жити, як завжди, підуть,
Підгортати картоплі на полі.
У родині його, чорний сум
Назавжди вже отримав прописку.
А провладний Гарант-товстосум
Підрахує прибутки від зиску
Який є від цієї війни,
Бо ж торгують не чим-небудь – кров’ю!
Багатіють новітні пани,
Творять власні реформи, з любов’ю!
Не збайдужіло серце! О, - ні!
Воно стислося так,- аж до болю!
Гине цвіт на гібридній війні
Чи за статки чиїсь, чи за Волю?
21.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: dovgiy