Другий тиждень чекаю на тебе
Та даремно марную свій час
Заблукала у травні веселім
І не в силі вернутись до нас.
З ким ти там по садках розкошуєш
Під пахнющим розкішним бузком?
Кого лірою ніжно чаруєш,
Кому слово диктуєш рядком?
Тут вже червень. Тут літо, - декада
Понад нами пройшла наче мить
Повертайся, співуча відрадо,
Нам поезії треба творить.
Друзі, - он! – вже давненько чекають
Щось душевне та ніжне від нас,
Тільки ми ні на що витрачаємо
На творіння призначений час.
Рано-вранці присів за комп’ютер,
Два – три слова надряпав – і все:
Всі емоції вивітрив вітер
І всі образи змиті дощем…
Ніби я ще до цього ніколи
У екстазі натхнень не горів,
Ніби хлопцем отим, сивочолим,
Для коханої див не творив.
Зараз вечір. Як бачите, трохи,
Щось шептав олівець перед сном.
Дві берези – стрункі та високі,
Щось своє шелестять за вікном.
Човник місяця в хмари пірнає,
Тиха жура навіює щем.
Перед ранком, суглобами знаю,
Ніч розродиться тихим дощем.
Все закрию, та вляжуся спати,
Щоб хоча би в короткому сні,
Прийшла Муза, аби поспівати
Про квітучі сади навесні.
10.06.2017 23:30
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2017
автор: dovgiy