Ірина Вовк. "ДО ПОРТРЕТУ ЧИНГІСХАНА"

[i](З  циклу  [b]історичних  портретів[/b])[/i]

...  Був    собі    вождь    на    ймення    Темучин.
Пізнала    Русь    епоху    Чингісхана.
Прадідизна́,    етнічна    "р  о  к  с  о  л  а  н  а"
здригалася    при    дерзновеннім    "ч  и  н..."  ...

А    що    вже    степ    наслухався    копит.
А    що    вже    трав    під    копита́ми    збито.
А    що    людей    вкраїнських    перебито
у    кучугурах    полум`яних    літ...
Воістину,    пекельний    чоловік!
Та    що    там    чоловік    --    скоріше,    демон  ...
Чи    то    душа    --    непроходима    темінь,  
чи,    може,    в    лоні    матері    хто    врік?!
Щоби    вести    свій    нарід    по    кістках,
щоб    напувати    коней    в    людській    крові,
і    м`яса    з`ївши,    на    гортанній    мові
"ш  а  й  т  а  н"    взивати    швидше,    ніж    "А  л  л  а  х"!

...  "Т  е  м  у"...    --    бо    "т  ь  м  а".  
 То    ймення    нечестиве.
А    все    ж    "Ч  и  н  г  і  с"    --    "В  е  л  и  к  и  й"    для    своїх.
Чи    ж    матір    почувалася    щасливо,
припавши    на    Блискучий    твій    Поріг*  ?..
Про    що    тоді    вона    просила    духів,
(нехай    уже    собі    --    у    Духів    Тьми),
які    магічні    скреслювала    рухи,
б`ючись    об    землю    стегнами,    грудьми...
Вона    --    така    слаба,    безмовна    жінка,
чи      ж      їй      під      силу      с  о  н  ц  е  в  о  р  о  т  т  я?
Одне    скажу:    хоча    вона    й    ординка,
та    понад      с  л  а  в  у      зважує      ж  и  т  т  я!  

Не    зчуєшся,    як    обрій    запалає
зо    всіх    світів    невтоленим    вогнем.
Прислухайся,    із    тьми    віків    волає
непогасиме    "с  и  н  у  ...      с  и  н  у...    Т  -  е  -  м..."  ...

...  Історія,    тяжка    на    перехрестях,
утопче    в    грунт    ще    не    один    курган.
Та    відблиском    підступності    й    безчестя
є      на      Русі      наймення      Ч  и  н  г  і  с  х  а  н!

Росте    трава...    Могили    наших    пращурів.
Обпалені    облачення    святих.
Червона    Русь,    не    раз    іще    заплачеш    ти
від    отприсків      о  р  д  и  н  ц  і  в      "з  о  л  о  т  и  х"  ...
"Т  е  м  у..."    -    бо    "т  ь  м  а".        То    племя    нечестиве.
Такий    вже    рід...      "О  с  м  а  н  и"    --    бо    "о  с  а"!
Кусюче    вкрай    і    вкрай    немилостиве...

...  Був      собі      вождь      на      ймення      К  у  р  е  м  с  а...

[i]------------------------------------------
*  Блискучий    Поріг    --    архаїчна    назва    оселі    хана.
У  час  кочової    доби    ханський    намет    вирізнявся    з-поміж
інших    лишень    оздобами    і    високим    блискучим    порогом.
За    цією    ознакою    згодом    стали    називати    султанський,
або    ханський    палац.
[/i]

(Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737582
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.06.2017
автор: Сіроманка