Навіщо сперечатися про Бога?
Ми просто маємо Його любити
І маємо молитися до Нього
За те, щоб цю любов не загубити.
Людина вірить в те, у що спроможна,
На що у неї серця вистачає.
Отож нехай собі. Бо віра кожна
Свої підстави й певну слушність має.
Всяк розвиток свій має персональний.
І все, що вас хоч трошечки підносить,
Все, що для вашої душі є пральня, —
Це добре і для вас, можливо, досить.
Свої поняття іншим доказати
Звичайно прагне в цьому світі кожен,
А я не хочу, просто не писати
І вірші в серці стримати не можу.
Не теоретик я. Мені байдужі
Доктрини ті, що вас переконали.
Якщо це живить вас, я радий дуже,
Що по якомусь з безлічі каналів
На вас тече з небес Господня ласка,
Така, яку ви можете сприйняти.
Бо існування Бога — це не казка.
Та що ми можемо про Нього знати?
Лиш те, що нам любов Його відкрила
У відповідь на молитви до Нього.
Бо лиш вона дає нам наші крила
У подорожі нашої до Бога.
Усі ідеології — дурниці,
І сперечатися про них не треба.
А мої вірші — просто поклик птиці,
Яка летить і кличе всіх до неба.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737445
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.06.2017
автор: Петро Рух