А хтось їй присвячує вірші.
Красою її милується.
Вона ж тільки чується гірше
Між стін і людей на вулиці...
Її хтось розраджує щиро,
рятує словами утішними...
А та - між бурхливого виру
думок, що вибризкують віршами.
І падають... Падають зерням
і межи сує'тами губляться.
Бреде між чуттями - що терням...
А сумніви - зміями кубляться.
Клякає, згортаючи крила
І голову хилить над плахою...
Мій Боже, подай же їй сили
шугнути між хмарами... Птахою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736777
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2017
автор: Адель Станіславська