Ой, калинонько-калино,
Запашний твій білий цвіт
Радує нас стільки літ
Щовесни, немов дитина.
Його ніжним ароматом
Впитись можна, як вином,
Серце, сповнене добром
Все чека такого свята.
Коли кетяги червоні
Нахилились до землі,
Настають осінні дні,
Літо котиться за обрій.
А як вдарить морозець,
Ягідки стають солодкі,
Пригощайтеся їх соком.
Там уже й зима гряде.
Час летить отак невпинно,
Вдаль кудись біжать літа.
Зостається лиш вона
Красуватися, калина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735216
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський