А мені лишили в спадок - Віру!
Щоб не зламна як верба була
щоб не клякла перед ходом в прірву
вірила, молилась, і ішла...
А мені лишили в спадок - Волю!
Щоб пташиним марила крилом,
Щоб родила, і жила доволі,
І несла коромисло з добром
А мені лишили в спадок - Землю!
щоб могла зернятко зберегти,
прожила життя, щоб, недаремно
і синів щоб вивела в світи..
А мені лишили в спадок Душу
Щей таку що хоч- не хоч-бери!
І писати, і співати мушу..
Бо лишили щедру- як могли!
А мені лишили в спадок - Силу!
В край чарівний, де я й проросла,
В мій народ, що гідним буть просила
Під прицілом вражого крила..
І така вже я живу у світі,
і прошу щоб вірили, й змогли
Спадок той дарований нам - дітям,
Ще й нащадкам нашим зберегли..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Просто Лубенка..